Сьогодні українська  система освіти  трансформується,  відходячи від радянської моделі  та  наближаючись  до європейських  стандартів.  Україна  включається у загальносвітові  процеси, намагається стати  повноправним  членом європейського  освітнього простору.  Але  на  наш  погляд,  українська  освіта при цьому повинна залишатися,  в  першу  чергу, самобутньою та  самодостатньою. А для цього необхідно не тільки зберегти мережу сільських закладів освіти в Україні, а й зробити серйозні кроки модернізації  української сільської школи з метою  забезпечення  рівного доступу сільських школярів до якісної освіти. Сучасна епоха ставить нові складні завдання перед педагогічним колективом сільської школи, зумовлює необхідність пошуку принципово нових шляхів розвитку освіти і виховання, оскільки традиційні педагогічні засади змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше «не спрацьовують».

       В останніх висловлюваннях високих урядових службовців, в державних документах підкреслюється , що сільська школа, особливо у віддалених селах, не дає такої освіти, що відповідає вимогам часу. Здібна дитина в такій  школі часто позбавляється шансу отримати гідну освіту.

Що потрібно робити на сучасному етапі сільській  школі, щоб спростувати ці загальновідомі тези? Як забезпечити рівний доступ до якісної освіти усім учням сучасної сільської школи? Які умови повинна створити школа для розвитку здібностей, обдарувань, талантів? На прикладі даної моделі школи майбутнього – школи сталого розвитку  –   спробуємо дати відповідь на ці   запитання.

Концептуальний аспект:

·        Актуальність та обґрунтування моделі

·        Місія закладу освіти

·        Освітній заклад та соціальне оточення

·        Функції, цілі та завдання

·        Очікувані результати

·         Загальна концепція

·         Напрями модернізації освітнього процесу та їх обґрунтування

·         Ресурсне обґрунтування модернізації освітнього процесу

     В умовах державно-громадського управління педколективом Радянської ЗОШ створено оптимальну модель школи майбутнього, яка має відтворити  стратегію розвитку цілісної системи освіти 12-річної сільської школи і буде відповідати не тільки  потребам сучасної школи, але й випереджувати їх.

      Значну роль при цьому педколектив Радянської ЗОШ відводить удосконаленню  системи  управління сільською школою, і в першу чергу,  стратегічному  управлінню — процесу, за допомогою якого  здійснюється довгострокове керування інноваційними процесами в сучасній школі.  Колегіально були визначені специфічні цілі діяльності школи (в умовах сільського  регіону), розроблено стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі найсуттєвіші зовнішні та внутрішні умови, що постійно розвиваються, трансформуються  і змінюються.

      Стратегічне державно-громадське управління школою, на наш погляд, є важливою умовою функціонування сільської школи та створення її позитивного іміджу, а також  орієнтує всі суб’єкти освітнього простору на спільний пошук відповідей на наступні питання:

·       Що чекає школу в майбутньому і як його передбачити?

·       Яку школу хочуть бачити всі, хто в ній працює та навчається?

·       Які результати роботи школи на сучасному етапі  є важливими для неї в майбутньому?

·       Як визначити подальші шляхи розвитку сільської школи в умовах сучасної  невтішної   соціально-демографічної ситуації на селі?

·       Чи збережеться мережа сільських шкіл? А якщо так, то які з них матимуть право на існування?

·       Як забезпечити психологічний комфорт учасникам педагогічного процесу школи майбутнього?

·       Що повинно змінитися в організації навчально-виховного процесу для досягнення цієї мети?

·       Якою повинна бути система оцінювання знань учнів в школі майбутнього? Чи не потрібно відмовитися від оцінки в балах та використовувати інші методи впливу на особистість?

·       Що потрібно для того, щоб в школу прийшли працювати талановиті молоді вчителі, в першу чергу, чоловіки?

·       Як створити позитивний імідж школи та професії педагога в суспільстві?

Динаміка

кількісного  складу учнів Радянської ЗОШ І-ІІІ ст.

Чисельність учнів школи

 Даючи відповіді на ці та інші запитання, в Радянській ЗОШ І-ІІІ ст. з метою стратегічного управління сучасною школою розроблено модель Школи успіху, на реалізацію якої відкориговано Концептуальну програму стратегічного розвитку школи «Розвиток інноваційної особистості учня в умовах школи сталого розвитку» на період 2010-2015 рр., метою якої є формування інноваційної особистості, здатної  вчитися щодня і впродовж усього життя, а  відтак – гідно  відповідати  на виклики  часу,  передбачає реалізацію індивідуального моніторингу учнівських досягнень учня відповідно до його індивідуального розвитку, яким охоплено всі сфери навчально-виховного процесу, а саме:

1. «Творчий учитель»

2. «Компетентний  учень»

 3. «Становлення і розвиток виховної системи»

4. «Допрофільне і профільне навчання»

5. «Школа сприяння здоров’ю»

6. «Інформаційно-бібліотечний центр»

7. «Початкова освіта – основа освіти»

8. «Школа – мій рідний дім»

9. «Комп’ютеризація школи – забезпечення інформаційного простору для вчителів та учнів»

       Всі проекти передбачають впровадження сучасних технологій навчання, залучення всіх суб’єктів навчально-виховного процесу, а також громадськість села до їх реалізації.

  Знання, вміння та навички, що їх молодь сьогодні набуває та виробляє в процесі навчання в школі, беззаперечно є дуже важливими. Однак поряд з цим актуальним стає поняття компетентності учня. Компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром шкіл. Вчені європейських країн вважають, що набуття молоддю знань, умінь і навичок, спрямоване на їх трансформацію в компетентності, сприяє інтелектуальному і культурному розвитку особистості, формуванню в неї здатності швидко реагувати на запити часу.   

      Отже, моделювання цілісної системи розвитку і функціонування школи як соціокультурного центру села на основі проектних технологій, стратегічного державно-громадського управління школою та сучасного освітнього менеджменту є одним із головних завдань модернізації сільської школи на сучасному етапі.

      Соціально-психологічний клімат в педагогічному колективі, який  сприяє продуктивній праці кожного вчителя, також допомагає у формуванні позитивного іміджу школи. Кожен член нашого колективу розуміє, що для того, щоб школа мала свій неповторний образ, своє обличчя, треба мати чітко визначені пріоритети, свою власну філософію, унікальну особливу систему цінностей, традицій, модель випускника школи, оригінальну систему виховної роботи, своє бачення майбутнього школи.

       Освіта повинна допомогти особистості оволодіти життєтворчістю; навчитися мистецтву життя, вчитися впродовж усього життя. В цьому полягатиме гуманістична функція освіти XXI століття, її головне завдання, місія.

Місія сільської школи визначалася на різних історичних етапах розвитку школи  соціально-економічними, природними, культурними умовами тощо. Майбутнє світу - в проектно-випереджальному навчанні; а місія школи полягає в тому, щоб змінити життя учнів, бути конкурентноспроможними, навчити їх вчитись протягом всього життя  і допомогти виховати громадян, які зможуть жити і продуктивно працювати в нових умовах (соціальних, техногенних, екологічних тощо). Тож виходячи з вищесказаних положень, визначено місію школи майбутнього: «СТВОРЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ  НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ  В ІНТЕРЕСАХ ТВОРЧОГО РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ» та сформовано основні філософські положення обґрунтування даної місії.

ФІЛОСОФІЯ ШКОЛИ МАЙБУТНЬОГО:

·        Кожен учень є унікальною особистістю, яка має свої таланти. Завдання школи – знайти їх  і розвинути.

·        Створення оптимальної моделі 12-річної сільської школи, яка  має відтворити стратегію розвитку цілісної системи освіти і буде відповідати не тільки потребам сучасної школи, але й випереджувати їх.

·        Учителю! Шукай у дитині людину. Не загаси свічку в душі, не сплюндруй творіння природи. Прислухайся до слів Сократа: «У дитини є сонце. Тільки не треба його гасити».

·        Дотримання вчителями у педагогічній практиці вислову Конфуція: «Те, що чую, я забуваю, те, що я бачу, я пам'ятаю, те, що я роблю, я розумію»

·        Усвідомлення    всіма суб'єктами навчально-виховного процесу стратегічного значення питання розвитку освіти в Україні.

·        Переконання учнів, що освіта – головний капітал людини ХХІ століття в інформаційному суспільстві і головна умова для її самовизначення, саморозвитку, самореалізації.

·        Дотримання учителями думки Плутарха: «Розум - це не посудина, яку треба наповнити, а вогонь, який належить запалити».

·        Створення позитивного іміджу сільської школи, яка повинна стати: місцем  радості та розвитку для дітей, місцем спокою та впевненості   для батьків, місцем творчості для вчителів.

·        Педагогічний колектив школи повинен бути позитивним прикладом для учнів та розвивати у них риси лідерства – незалежність думок, повагу до інших, милосердя та толерантність.

МЕТА  ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ:

n  врахування при навчанні психічного  і біологічного  розвитку   дитини

n  суб'єкт-суб'єктне    гуманне   співробітництво   всіх   учасників          навчально-виховного процесу під час навчання;

n  діагностично-стимуляційний спосіб організації навчального пізнання;

n  проектування учнями  індивідуальних досягнень в усіх видах діяльності, відповідних їх розвитку;

n  широкий діапазон особистісних потреб і можливостей дітей у здобутті якісної загальної  освіти у змісті, методиках та системі оцінювання

ЗАВДАННЯ  ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ:

n  виробити в учасників навчально-виховного процесу уміння визначити мету діяльності (здатність ставити цілі, спрямованість на досягнення мети);

n  розвивати  у них допитливість, пізнавальний інтерес;

n  забезпечити потребу до самостійного пошуку й засвоєння нових знань;

n  створити в середовищі учасників навчально-виховного процесу позитивні інтелектуальні почуття віри у свої сили, позбавити заздрощів та  зневіри

    ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:

n  забезпечення психічного і фізичного здоров’я учнів

n  координування особистого зростання учня в залежності від його унікальних обдарувань

n  надання  всім учням школи рівних можливостей для  свідомого оволодіння навчальними досягненнями середнього, достатнього та високого рівнів відповідно до особистих обдарувань , потреб та інтересів

n  вироблення уміння навчатися впродовж життя 

n  гарантія успішного працевлаштування

n  виховання інноваційної  особистості

ПРОГРАМА ВПРОВАДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО МОНІТОРИНГУ УЧНІВСЬКИХ ДОСЯГНЕНЬ

Місія  навчально-виховної моделі:

Створення особистісно орієнтованої  моделі школи  з метою виявлення та максимального розвитку індивідуально значущих позитивних задатків кожного учня на підставі надбаного ним до школи і в процесі шкільного навчання досвіду, а також формування інтересу до пізнання, бажання та вміння навчатися, надання можливості підростаючій особистості визначитися та реалізуватися в  тій галузі діяльності, яка найбільше відповідає її потенційним здібностям .  

         Об’єкт  навчально-виховної моделі: навчально-виховний процес у школі.   

Гіпотеза дослідження:

Рівні компетентності кожного учня та кож­ного педагога будуть значно вищими, якщо реалізувати наступні умови:

• реалізувати звернення дитини до вчителя: «Допоможи мені це зробити самому»;

• сформувати здібності навчити самого себе;

• допомогти формуванню ще не сформованих здібностей;

• виховати прагнення до самостійного мислення та винахідництва;

• навчити жити за принципом «Світ мінливий. Все, що я пізнаю, я знаю, -  це мені може пригодитися»;

• створити умови для суб’єктивного психічного стану задоволення внаслідок фізичної або моральної напруги виконання корисної справи

І. ПРОЕКТ МОДЕЛІ

Планується здійснення дослідно-експери­ментальної роботи у п'ять етапів:

І етап – аналітичний  (2010-2011 pp.). Збір та аналітичне оброблення інформації:

а)   - рівень навчальних досягнень учнів;

           - моніторинг знань з предметів;

           - характеристика та моніторинг виховної роботи за­кладу;

   б)    - нормативно-правова база;

           - науково-методичне забезпечення;

           - досвід роботи інших навчальних за­кладів;

              в) - рівень кадрового забезпечення  та шляхи творчого підйому                    педагогічного колективу

II етап — констатуючий (2011-2012 рр.):

а) визначення ідей впровадження індивідуально  орієнтованої моделі;

б) вивчення науково обґрунтованих технологій  та методик європейського освітянського простору;

в) створення комп'ютерної бази даних про ефективний передовий досвід учителів школи, району, області,  європейського освітянського простору

 щодо впровадження  індивідуально зорієнтованого уроку, виховного заходу (кожна дитина бере в ньому участь відповідно до інтересів).

III етап — організаційний (2012—2013 рр.):

а) розробка системи навчальних та вихов­них заходів індивідуально зорієнтованого спрямування;

б) визначення потреб кожного учня щодо введення факультативів, спецкурсів, гуртків, секцій з метою забезпечення інтересів учнів, розвитку здібностей;

IV етап — практичний (2013-2014 рр.):

а) проведення тематичних комплексів уроків;                                                                                                              

б) проведення тематичних виховних комплексів з участю дітей, батьків та громадськості (колективні творчі справи);

в) проведення спецкурсів, факультативів, гуртків, секцій у школах освітнього округу;

г) робота клубу «Обдарована дитина» в межах освітнього округу;                                                                              д) робота учнівського самоврядування;

е) організація роботи шкільного прес-центру;

є) виявлення й дослідження ефективного передового досвіду вчителів школи;

ж)  участь учителів у фахових конкурсах;

з) публікації у фахових виданнях узагаль­нених матеріалів досвіду вчителів  шко­ли.

V етап — узагальнюючий (2014 - 2015 рр.).    Статистична обробка результатів експе­рименту. Підсумки.

Моніторинг експериментальної діяльності

З метою здійснення моніторингу експериментальної діяльності планується створення служби моніторингу (адміністрація школи, бібліотекар, вчителі-методисти, старші вчителі)

Очікувані результати:

1) Підвищення рівня навчальних досяг­нень учнів, орієнтація на особистісні досягнення учня.

2) Збільшення кількості учнів, які мають знання високого та достатнього рівнів, відсутність учнів початкового рівня.

3) Підтримка та розвиток обдарованих дітей, заохочення їх прагнень знахо­дити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

4) Зміна характеру стосунків між учителем та учнем, створення емоційно-актуаль­ного фону уроку.

5) Формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

6) Залучення учнів до проведення виховних заходів.

7) Ефективна робота учнівського само­врядування.

Для управління процесом реалізації про­грами створюється науково-методична рада закладу!

ІІ.  Модель науково-методичної  роботи з метою впровадження індивідуального моніторингу учнівських досягнень.   

Крок перший.  Провести у  педагогічному колективі анкетування, співбесіди, наради, у тому числі за рівнем задоволення організації в школі професійної підготовки, роботи медичних об'єднань, відповідності праці вчителя ста­тусу школи. Терміново врахувати  :

• облік мотивації діяльності вчителя в школі;

• упорядкування його зайнятості (учителям, що працюють з індивідуальним моніторингом, обов’язково виділити час в канікулярний період для методичної роботи) ;

• створення науково-методичного ак­тиву;

• задоволення освітніх проблем вчите­лів;

• вироблення моделі саморозвитку осо­бистості вчителя;

• зміна змісту і методики управління в школі;

• відпрацювання механізму розвитку ін­новаційних процесів.

Крок другий: Впровадити моніторингові процедури у діяльність вчи­теля і учня. Відповідно до них вся робота, яка проводиться в школі, здійснюється на основі зворотного зв'язку, тобто отримання інформації про якість виконаної роботи. Без зворотного зв'язку не можна говорити про почуття задоволення від роботи. Необхідно  створити систему науково-методичної роботи, яка б враховувала навички і здібності кожного працівника:

• забезпечити  можливість для навчання і підвищення кваліфікації;

• визначити конкретно область відповідальності, незалежності у прийнятті рішень;

• сприяти творчим контактам праців­ників;

• визначати значимість праці педагогів у досягнутих результатах за виконанням програмового матеріалу та рівнем учнівських досягнень;

• забезпечити різноплановість праці вчителів.

Слід зауважити, що зміст методичної роботи має бути обумовлений основ­ними документами про освіту, навчальними планами та програмами, інструктивно-методичними документами державних органів освіти, специфікою та змістом

Зміст методичної роботи

 будується на принципах:

• відповідності сучасному соціальному замовленню суспільства щодо рівня

. освітньої підготовки;

• охоплення всіх педагогів різними фор­мами роботи протягом навчального року з урахуванням циклу,

• функціонування системи підвищення кваліфікації вчителів;

• пріоритетності вибору і дотримання наукової проблеми, яка має найголов­ніше значення для школи;

• науковості, тобто орієнтації на досяг­нення сучасної психолого-педагогічної науки;

• практичної спрямованості — підпо­рядкування всіх аспектів науково-ме­тодичної роботи завданням школи.

Структура  методичної роботи

На ґрунті загальної структури навчально-виховної діяльності, враховуючи державні й особисті цілі загальної середньої освіти, визначаємо структуру методичної роботи. Це перш за все робота науково-методичної ради, методичних об'єднань, педагогічних консиліумів, науково-практичного центру освітнього округу (оскільки в умовах сільської школи нема можливості утримувати заступника директора з науково-експериментальної роботи, бажано знайти підтримку ідеї в школах освітнього округу і саме там створити науково-методичну раду і науково-практичний центр індивідуального моніторингу), методичного кабінету.

Завдяки цій структурі (науково-практичний центр) навчальний процес в школі набуває науково-експерименталь­ного характеру. Вчителі, які мають вищу та першу кваліфікаційні категорії, мають можливість спробувати вдосконалені варі­анти навчальної програми, авторські про­грами.

Науково-методична рада вирішує питання, пов'язані з організацією навчально-дослідницької роботи в цілому, координацією діяльності предметних методоб'єднань. За рік проводиться п'ять засідань методичної ради за такою тематикою:

• технологія оцінки навченості учнів та рівень вимог учителя;

• аналіз даних мікродосліджень «Навчання, розвиток і саморозвиток учителя», «Корекція діяльності вчителя»;

• технологія роботи за параметрами оці­нювання нововведень;

• результат діагностики вивчення рівня культури співробітництва в освітньому просторі школи; корекція діяльності;

• результат моніторингу діяльності струк­турних методичних одиниць.

Робота методичних об'єднань плануєть­ся, виходячи з потреб й інтересів учителів, коригується керівником об'єднання і затверджується на науково-методичній раді.  Керівники протягом року вивчають рівень потреб вчителів у методичній допомозі, в тому числі при плануванні планів та контролі за його виконанням.

Пріоритетними в методичній роботі циклових об'єднань є наступні напрямки:

Ø педагогічне забезпечення стандартів

Ø вивчення методики викладання навчального предмета;

Ø організація наставництва і стажування;

Ø статистичний контроль та моніторингові операції;

Ø допомога вчителеві у виборі того чи іншого варіанту змісту навчального курсу;

Ø календарно-тематичне планування; особливості викладання в класах різних профілів;

Ø особливості викладання в класах підвищеної педагогічної уваги та в класах з поглибленим вивченням предметів

Ø особливості викладання предметів з використанням новітніх технологій;

Ø збір у ході атестації аналітичних дани щодо діяльності вчителя;

Ø встановлення контактів із вчителям: інших шкіл району, області, освітнього округу зокрема;

Ø розгляд навантаження вчителів з урахуванням їх індивідуальних та    професійних якостей;

Ø проведення учнівських конкурсів, олімпіад, змагань.

Засідання методичних об'єднань «Систем експертного контролю на діагностики розвитку особистості в навчально-методичному процесі», «Моніторинг діяльності вчителів та рівень досягнень учнів», «Розвиток креативного мислення учнів в організації навчальної діяльності» допоможуть здійснити аналіз та розробити методику розвитку індивідуально орієнтованого підходу до навчання учнів.

Реформа освіти розрахована на творчої вчителя і поєднує знання науки та передові технологій навчання. Посилення уваги до результатів діяльності вчителів, заохочення до процесу методичної роботи, планомірно організованої та цілеспрямованої, керованої з позиції пожвавлення методичних та              орга­нізаційно-педагогічних заходів, передбачає створення системи показників на основі моніторингових процедур.

Упроваджуючи моніторинг у діяльність ци­клових методичних об'єднань, визначаємо його рівень за такими показниками:

• безперервне навчання членів МО;

• організація і здійснення навчально-ви­ховного процесу;

• ведення ділової документації;

• соціальна активність;

• підтримка шкільного способу життя.

Вагомість параметрів визначають методоб’єднання, а ступінь прояву формується як середнє арифметичне ступенів прояву кожного члена            методоб’єднання. Таким чином, рівень досягнень кожного вчите­ля впливає на показники рівня досягнень усього методичного об'єднання, що націлює роботу на взаємоузгодження цілей людини і організації, де вона працює, сполучення функцій управління діяльністю вчителя і са­моуправління, коли методоб'єднання аку­мулює цілі кожного і цілі закладу та адаптує їх для досягнення високих результатів.

Останнім часом особливої актуальності набуває індивідуальна науково-методична робота педагогів, тобто усвідомлена, ціле­спрямована, планомірна та безперервна діяльність учителів, покликана вдосконалю­вати їх теоретичну та практичну підготовку. Найважливішими формами такої діяльності є робота над індивідуальною науково-мето­дичною темою, що підпорядкована загальній проблемі школи. Від інших форм індиві­дуальна робота над науково-методичною темою (проблемою) відрізняється зосере­дженістю педагога впродовж тривалого часу (від одного до декількох років) на одній із важливих проблем методики викладання певного предмета. У процесі роботи над на­уково-методичною темою вчителі всебічно вивчають вирішення обраної ними проблеми в науці, зіставляють особистий досвід педа­гогічної діяльності з досвідом, наведеним в літературі. Зіставлення власного досвіду з накопиченими в науково-методичній лі­тературі ідеями, методами, прийомами дає педагогам можливість визначити, що вже зроблено і що ще можна зробити з даного питання. Таким чином, відбувається кон­струювання нового, власного, досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання.

Найважливішою формою індивідуальної науково-ме­тодичної роботи в школі є самоосвіта педагогів, оскільки учитель сам вибирає тему та об’єм матеріалу. Який потрібен йому для практичного використання.  Складаючи індивідуальний план само­освіти, учитель у кожному випадку обирає мету, спрямовану на глибоке та усвідомлене оволодіння знаннями з певної тематики для впровадження їх в практику діяльність. Аналіз результативності педагогічної ді­яльності вчителів школи показує, що спе­ціальним чином організована самоосвіта педагогів матиме систематичний і послі­довний характер, якщо буде тісно пов'язана з їх практикою діяльністю, базуватиметься на наукових підходах і відповідатиме змісту загальношкільних завдань.     

Професійні тренінги найчастіше признача­ються для певної категорії вчителів. Вони мають вузькоспеціалізоване завдання і спри­яють вдосконаленню фахової майстерності вчителів. Метою тренінгів є відпрацювання певних організаційних навичок та методич­них прийомів, формування професійних вмінь.

Психолого-педагогічні консиліуми мають одну з найважливіших переваг — надають за короткий час максимум інформації, на підставі якої приймається важливе рішен­ня. Вони потребують тривалої і ретельної підготовки всього колективу до організації всебічного аналізу певної проблеми, але такі витрати виправдовуються ефективні­стю розроблених консиліум рекомендацій. Особливо результативним є консиліуми, де розглядаються питання наступності навчання в кожному класі. У них беруть участь всі педагоги, що працюють у цьому класі, представники адміністрації, медики та психологи. Детальне вивчення кожно­го учня окремим учасником консиліуму з наступним публічним обговоренням дає можливість збагатити власну інформацію, скоригувати точку зору на процес розвитку дитини, організувати навчання на основі індивідуального підходу.

На основі тез побудуємо портрет особистості вчителя в парадигмі сучасної освіти.

ІІІ. Дидактична модель впровадження індивідуального моніторингу учнівських досягнень.   

·        Навчання за індивідуальним моніторингом  для кожного учня з метою уникнення педагогічної запущеності і втрати інтересу до навчання

·        Дистанційне навчання як форма індивідуального навчання (Сафронов В.І.математика, Goethe-Institut in München)

·        Навчання за індивідуальними програмами, випереджуюче навчання, індивідуальне навчання за матеріалам  для ЗНО з ключами, використання сучасних ІКТ, в якому учитель виступає в ролі консультанта)

·        Запрошення викладачів зі шкіл освітнього округу  для викладання окремих спецкурсів

·        Навчальна практика для учнів 8-11 кл. в УДХТУ, НМетАУ та інших внз

·        Участь у Всеукраїнських, міжнародних та Інтернет-конкурсах та олімпіадах

·        Використання  посади  психолога зі шкіл освітнього округу в інтересах втілення ідей індивідуального моніторингу.

·        Впровадження тематично-залікової системи навчання в старших класах

         Потрібно насамперед пам’ятати: індивідуальний моніторинг – не репетиторство, ним потрібно займатись систематично, від теми до теми, від уроку до уроку. Ідея спрямована на отримання результату через специфічну методику тематичного навчання, а не додаткове вливання фінансів.

          З математики слід починати з 2 класу, поступово добавляючи параметри програмових вимог:

Індивідуальний моніторинг  досягнень учня 8 класу з алгебри по темі «Раціональні вирази»

В іноземній мові відповідно до програмового матеріалу поділити текст для говоріння на початку  теми на рівні , можна за оцінками.

Albrecht Dürer

            Albrecht Dürer ist ein bedeutender deutscher Maler und Grafiker.

Er wurde am 21. Mai 1471 im Nürnberg geboren.              (1)

Sein Vater war Goldschmied.

Albrecht hatte noch 17 Geschwister.                                     (2)

Er besuchte die Lateinschule. 

Nach der Schule erlernte er das Handwerk des Goldschmiedes.                                 (3)

Im Jahre 1493 heiratete er Agnes Frey, die Tochter eines Handwerksmeisters.       

Einige Monate nach der Hochzeit brach in Nürnberg die Pest aus und Albrecht mit der Familie floh nach Italien.                                                                      (4)

In Venedig war Dürer von der italienischen Renaissance Kunst fasziniert.

Im Frühjahr 1495 kehrte er nach Nürnberg zurück.          (5)

Hier verdiente er sein Brot mit Kupferstichen.

Im Jahre 1498 erschien seine Holzschnittfolge „Apokalypse“.                     (6)

Hier gab er die Idee des Endes der Welt wieder.

Bald erreichte er die materielle Unabhängigkeit und machte 1505 seine zweite Reise nach Italien.

Er kehrte 1507 nach Hause zurück.                                                                              (7)

Hier erledigte er zahlreiche Aufträge des Kaisers Maximilian I.

1513 wurde Dürer Ehrenbürger Nürnbergs.                                                                       (8)

Er bekam von Keiser ein Jahresgehalt von 100 Gulden auf Lebenszeit.                          (9)

1526 schenkte Dürer seiner Heimatstadt sein letztes großes Gemälde „Die vier Apostel“. (10)

Er hat 125 Gemälde, 300 Holzschnitte, 100 Kupferstiche und mehr als 1000 Zeichnungen geschaffen.                                    (11)

Starb Dürer am 6. April 1528 im Alter 57 Jahre.                    (12)

Так само поділяються за оцінками обов’язкові для вивчення слова до відповідної теми, розділяючи кожних 5 слів кольорами. За кожний розділ активного словничка (5 слів) можна отримати  1 бал

В українській чи зарубіжній літературі індивідуальним моніторингом є робота учнів з програмовими текстами та тестами позакласного читання на літо, де учні самостійно відмічають прочитані тексти і записують їх у читацькі щоденники.

Отже, за гіпотезою дослідження ми повинні отримати портрет сучасного    учня , який на  90% повторює портрет свого ідеального вчителя:

     Інноваційна особистість, яку нині прагне виховати школа, повинна володіти такими якостями:

n  Відкритість новому досвіду. Педагогічна стратегія - постійне розширення рольового простору учнів, включення їх в різноманітні види діяльності.

n  Внутрішня свобода. Досягається через створення на уроках і позаурочних заняттях постійних ситуацій вибору.

n  Емоційна стабільність та стійкість перед стресами. Головна стратегія - розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам

n  Адекватна   самооцінка.   Педагогічні   стратегії       навчання   методикам   самооцінки, виявлення власних позитивних рис, складання власної програми подолання недоліків, самовиховання, самовдосконалення.

n  Рефлективність. Стратегією розвитку цієї якості є включення учнів в процес самоаналізу власної  діяльності

n   Спонтанність.   Здатність  швидко  реагувати  в  нестандартних  ситуаціях.                   

n  Позитивне мислення. Створення ситуації успіху; утвердження когнітивної, емоційно-оціночної    та    поведінкової    складових    позитивної    Я-концепції

n  Креативність    (здатність   до   творчості).    Головні   стратегії   розвитку   творчої компетентності учнів: прискорення (інтенсивні курси навчання за диференційованими програмами, спецкурси, факультативи, літні та зимові табори); поглиблення (поглиблене, профільне вивчення предметів); збагачення (якісно новий зміст навчання з виходом за рамки програми).

Виходячи з моделі використання індивідуального моніторингу в процесі навчання, можемо проектувати, що  розширення рольового простору учнів у різних видах діяльності – в школі, на навчально-дослідних ділянках, у науковій роботі, у конкурсах, олімпіадах, в подорожах, в туристсько-краєзнавчих експедиціях та розширення рольового простору учнів під час вивчення предмету – учень одночасно стає і вчителем (аналізує  свої  досягнення) –вироблять відкритість новому досвіду,

Внутрішня свобода гарантується  створенням на уроках і позаурочних заняттях постійних ситуацій вибору – вибору рівня, об'єму роботи, темпу діяльності

Головна стратегія - розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам – задовольняється через поетапне вивчення предмету і самостійну мотивацію діяльності та її оцінку і саме тому гарантуватиме емоційну стабільність та стійкість перед стресами.

  Педагогічні   стратегії       навчання   методикам   самооцінки, виявлення власних позитивних рис, складання власної програми подолання недоліків, самовиховання, самовдосконалення виховуватиме адекватну самооцінку.

Стратегією розвитку рефлективності є включення учнів в процес самоаналізу власної  діяльності.

Здатність  швидко  реагувати  в  нестандартних  ситуаціях через навики самостійної роботи забезпечить спонтанність правильних життєвих рішень.

Створення ситуації успіху; утвердження когнітивної, емоційно-оціночної    та    поведінкової    складових    позитивної    Я-концепції продукує позитивне мислення.

Прискорення (інтенсивні курси навчання за диференційованими програмами, спецкурси, факультативи, літні та зимові табори); поглиблення (поглиблене, профільне вивчення предметів);  збагачення (якісно новий зміст навчання з виходом за рамки програми через подорожі, участь у культурно-масових заходах, роботу з ІКТ) гарантує появу креативного мислення.  

Висновок:

В умовах сучасної сільської школи однією із  основних стратегій для забезпечення індивідуальних потреб інноваційної особистості є індивідуальний моніторинг

Використана література:

1.     Національна доктрина розвитку освіти - Освіта - 2002 — № 26 – 24.04 – 1.05

2.     Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Освіта України.— 2003.— № 34.

3.     Антонюк М.А. Особистісно орієнтоване управління педагогічним колективом // Управління школою. -№5(125) 2006. 

4.     Ампілогова Л. Інноваційна освітня діяльність – Вимога часу. – Завуч, № 11, 2003.

5.     Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учнів: Історія методу проектів // Початкова школа. – 2003. - №6; №7. – С.59-62;

6.     Ватковська М.Г. Модернізація освітніх систем сільської школи // «Інноваційний пошук в освітньому просторі Дніпропетровщини», Дніпропетровськ, «Інновація», 2005.

7.     Виговська О. І. Особистісно орієнтоване навчання: як його технологізувати // Завуч - 2000.- № 1.

8.     Вознюк Л.В. Управління якістю освіти як визначальний фактор розвитку інноваційної особистості. –  «Джерело», № 11-12, 2005.

9.     Горшунова Н. В. Проект «Школа — лаборатория сотрудничества детей и взрослых»// Завуч.- 2000.- № 1.